Підтримаємо пропозицію бібліотекаря
ДНЗ «Сумське міжрегіональне ВПУ» Садовничої С.Г.:
Проводити акцію
Буккроссинг (англ. Bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає
(«звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина
могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес.
Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через
спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна
практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення. В українському
перекладі, рух буде мати назву книгооберт.
Просто обмін книгами
без реєстрації книг на спеціальному сайті — не вважається буккроссингом.
Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з
інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року.
Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю.
Через півроку на його сайті було близько 300 активних користувачів, які
«відпускали» книги і приводили нових учасників. У квітні 2003 року сайт
налічував 113 тисяч учасників, і 2004 року Короткий словник Оксфорда[1] вже містив слово «буккросинг». Того самого року
буккросинг зобразили як частину сюжетної лінії в австралійській мильній опері
«Сусіди».[2] Тоді ж буккросинг добре стартував у Хорватії
також, завдяки Велимиру Шуберту.[3]Станом на 23 липня 2010 року, Bookcrossing.com мав більш, ніж 871
000 учасників з понад 6 427 000 зареєстрованих книг.[4] У березні 2012 кількість учасників перевищила 1
000 000, а кількість зареєстрованих книг — 8 500 000. На травень 2013 року
було зареєстровано 1 855 000 учасників і 9 710 000 книг.[1] На листопад 2014 року, на міжнародному сайті
зареєстровано більш як 13 мільйонів книг.
У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросинговою країною у
світі. Ініціативу запустили спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і
2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони
буккросингу. 2008 року буккросинг впровадили в Абу-Дабі, як частину спільної діяльності з керівництвом Абу-Дабі з культури та спадщини. 2010 року буккросингові
зони відкрито в Сербіі. 2014, вуличні публічні буккроссингові безпечні
полиці нарешті з'явилися і в Україні, у містах Львів, Київ, Хмельницький[5], Херсон[6].
Найбільшу популярність буккроссинг завоював в Італії. В італійському буккроссингу, який називають
по-італійськи PassaLibro, беруть участь навіть серйозні організації. Наприклад,
адміністрація Флоренції подарувала руху 4000 книг, які були поширені по
ринках міста й будинку мерії.
Вагомим фактором поширення буккросингу в Італії стала
радіопередача Fahrenheit на третьому каналі державного радіомовлення Radio Tre.
Одна радіослухачка розповіла про буккроссинг, журналістам ідея сподобалася, і
ось в Мантуї, з нагоди Фестивалю літератури, вперше «звільняються»
кілька примірників книги «451° за
Фаренгейтом» Рея Бредбері! Ініціативу підтримали читачі, і «забуті» книги стали
з'являтися по всій Італії.
Як і в Америці, в книгу вкладають листок з телефонами, адресою
електронної пошти та адресою сайту радіопередачі. А також з поясненнями умов
«гри». По радіо оголошують про нові «забуті» книги (деякі слухачі вирушають у
вказане місце аби їх відшукати) і, звичайно, про знайдені. Простий, здавалося
б, вчинок — забути книгу де-небудь на вулиці чи у громадському місці. Але
яку бурю емоцій він може викликати! Про це розповідають радіослухачі. І про те,
що відчувають, коли раптом випадково знаходять спеціально «забуту» книгу.
Буккроссинг потрапив до Франції з Італії, а головний винуватець — Дженнаро
Капуано, директор флорентійського книжкового магазину Leggere per due, що має
філію у Парижі. «Офіційно» операція стартувала у березні 2003 в
Салоні книги у Парижі, там було «розсіяно» 2000 книг. В основному вони
з'явилися завдяки підтримці муніципалітету Флоренції, але й французькі
видавничі кола виявили зацікавленість. Наприклад, Жан-Марк Брессон, комерційний
аташе одного з найулюбленіших французькими читачами видавництва Акт Сюд (Actes
Sud), говорить, що він просто-таки «схопився за цю ідею». На його думку, акція
Passe-Livre ніяк не може зашкодити книготоргівлі, навпаки, комусь вона допоможе
дізнатися або згадати, яку насолоду дає читання, а там, можливо, і у книжковий магазин
приведе. У всякому разі, Акт Сюд готове знову поповнити фонд Passe-Livre своїми
виданнями.
Технологія
Член руху буккроссингу (буккроссер)
реєструється на спеціальному сайті (міжнародний[7], український[8]). Потім він реєструє книги, що готується відпустити,
створюючи таким чином свою «книжкову полицю». При реєстрації кожна книга
отримує унікальний код книги Буккроссер «звільняє» книгу на сайті (тобто робить
запис, де, коли (буде) звільнена книга), і «звільняє» її в реалі. Людина, що
знайшла («піймала») таку книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги,
потрапляє в журнал книги, робить там запис і також після читання відпускає
книгу, про що повідомляється буккроссер, що відпустив цю книгу. Таким чином, деякі
книги вже пройшли через сотні читачів.
Просто обмін книгами з рук у руки або в якихось місцях
без реєстрації на спеціальному сайті — не вважається буккроссингом,
оскільки втрачається ланка зв'язку, через що перша відпущена книга
відправляється у свою першу й останню подорож, відповідно.
Різновиди
буккроссингу"Класичний" (технологія описана вище);
·
за допомогою безпечних
місць (полиць, шаф);
·
букрей (англ. bookray) — пересилання книги поштою, по ланцюжку, від
одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів.
Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.
·
букрінг (англ. bookring) — єдина відмінність від букрея — книга
висилається назад власникові, що відпустив її, тобто утворюється коло (ring).
Буккроссинг в Україні
Буккросинг в Україні розвинений помірно. Полички буккросингу є
у Києві, Харкові, Миколаєві, Луцьку, Львові, Хмельницькому, Дніпропетровську, Кривому Розі, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному, Херсоні, Донецьку, Луганську, містах Криму та в багатьох менших містах. Активну участь
беруть такі міста, як: Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ та Івано-Франківськ. В останні роки, буккроссинг почав поширюватися на
містечка та навіть села.
З українським буккросингом співпрацюють багато
книгарень, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають «безпечні полиці», або
«зони буккросингу», тобто місця, де книги залишаються у відносній безпеці і не
потраплять до рук двірника, поліції або недобросовісних «любителів книг», які
привласнюють відпущені книги. Станом на кінець 2014 року на сайті українського
буккроссингу[9] було зареєстровано більш ніж 3000 книг та понад
1000 буккроссерів з усієї України.
Інформація
Активісти буккроссингу почали популяризивути рух
починаючи з 2008 року, але основною проблемою поширення - був мовний бар'єр,
оскільки міжнародний сайт не мав версії українською мовою. Тому було вирішено
створити якісний сайт для буккроссингу в Україні. Сайт почав працювати у 2013
році активістами руху буккроссингу. Це перший сайт руху в Україні українською
мовою. Сайт знаходиться в режимі "бета". Виступає платформою
буккроссингу саме для українських буккроссерів. До кінця 2014 року на сайті вже
було зареєстровано більше 3300 книг, з яких було звільнено більше 2700.
Зареєстрованих буккроссерів більше тисячі. Активісти сайту є ініціаторами
створення книжкових-шаф-бібліотек для обміну у Львові, Києві та Хмельницькому,
коди від замків є на сайті та у офіційних спільнотах сайту[10].
Проблеми в Україні
За твердженнями деяких лідерів буккроссингу, головною
проблемою буккроссингу в Україні є самі так звані буккроссери (більшість з
яких, такими не є), більшість з яких не дотримується правил буккроссингу і
через це не відбувається якісного розвитку руху. Книги не реєструються, наліпки
(ексілібри) - не клеяться. А людина, яка знаходить книгу - не отримує через це
бодай якоїсь інформації, і тому книга знову кладеться на поличку, але вже
нового власника, який її ніколи не відпустить, замість того, щоб продовжити
свою подорож. На цьому подорож книги і закінчується. Деякі вважають, що
розуміння принципів буккроссингу тими, хто ним намагається займатися - головний
чинник, який впливає на успіх чи занепад руху. Адже буккроссинг - це книгообіг
у суспільстві
