Прогноз на Август 2020 года. Александр Палиенко.

Українська вишиванка. Розвиваюче відео для дітей.

Фотоекскурсія по ДНЗ "Сумське ВПУБА"

Портфоліо. Типи і види, методика формування

(З матеріалів блогу Людмили Понкратової)

Доброго дня, любі друзі!

Сьогодні поговоримо про типи, види портфоліо

та методику формування.

В інтернеті можна знайти чимало джерел інформації,

присвячених даному питанню, але майже усі вони

пропонують певну класифікацію типів портфоліо.

Отже, існують ТРИ основні типи портфоліо:

- портфоліо документів 

Портфоліо документів включає сертифіковані (документовані) досягнення бібліотекаря, а саме:

- дипломи;

- грамоти;

- свідоцтва;

- посвідчення;

- довідки;

У ньому можуть розміщуватися копії зазначених документів. Обов'язково передує їхнім переліком (по мірі накопичення протягом ряду років).

Тобто тут бібліотекар збирає документи, які засвідчують його участь у різномантіних конкурсах, турнірах тощо.

- портфоліо робіт.

Це зібрання матеріалів, які відображають основні напрямки і види діяльності, опис основних форм творчої активності. Виконується групуванням різних творчих, проектних, дослідницьких робіт бібліотекаря в єдиний масив документів. У нього можуть входити:

-  конкурсні роботи;

- проекти розвитку бібліотеки;

- тексти (тези) виступів на семінарах, методоб'єднаннях (можна додавати аудіо-, відеозаписи виступів);

- сценарії різноманітних масових заходів;

- друковані та електронні продукти -  сайти, блоги, презентації, відеоролики на допомогу розробки бібліотечних уроків, оглядів, виставок;

- відеозаписи, фотоальбоми різноманітних заходів;

- продукти бібліографічної діяльності: б/ф посібники, бюлетені, буклети тощо;

- авторські бібліотечно-інформаційні проекти, наприклад, цикл занять з формування інформаційної культури користувачів та будь-які інші.

         Портфель робіт передує переліком представлених в ньому матеріалів. Самі роботи прикладаються на паперових або електронних носіях, у тому числі відеозаписи, фотографії, публікації тощо. Він дає якісну оцінку професійної діяльності бібліотекаря за такими параметрами: повнота, різноманітність, оригінальність, переконливість матеріалів, динаміка і творча активність працівника і т.п.

- портфоліо відгуків

Портфоліо відгуків - це характеристики ставлення бібліотекаря до різних видів діяльності. У ньому дається письмовий аналіз ставлення бібліотекаря до своєї діяльності і її результатам (тексти висновків, рецензії, відгуки, резюме та інше). Включає оцінки заходів колегами, методистами, адміністрацією,  методичними об'єднаннями і т.д. (До перерахованих вище видів документів додаються рекомендаційні листи). Бажано включати комплексний самоаналіз діяльності та її результатів.

За складом портфоліо класифікують:

- прості - це портфоліо, які реалізують один з названих типів;

- комплексні - включають в себе описані типи в якості своїх розділів).

Наприклад:

А. Портфоліо прості: 3 варіанти, тобто або в чистому вигляді портфоліо документів, або портфоліо робіт, або портфоліо відгуків.

Б. Портфоліо, що складається з двох розділів: розділ документів і розділ робіт, або розділ документів і розділ відгуків, або розділ робіт і розділ відгуків.

В. Портфоліо, що складається з трьох розділів, - комплексний: розділ документів, розділ робіт і розділ відгуків.

ВИДИ ПОРТФОЛІО

види портфоліо визначають за характером і структурою представлених у ньому документів.

Наприклад. документальне, підсумкове, методичне. рефлексивне, презентаційне та інші.

Найбільш затребуваними в практиці бібліотекаря є особисте портфоліо, а також тематичне.

Давайте розглянемо саме ці 2 види портфоліо.

Особисте - це як професійний портрет бібліотекаря. Ідеальний його варіант, це комплексний "В", тобто який включає в себе всі типи.

Особистісний портрет рекомендується представляти у формі "РЕЗЮМЕ".

Акцент в резюме необхідно зробити на наявному досвіді бібліотекаря: в самоосвіті, в використанні в своїй практиці сучасних інформаційних технологій, в проектній діяльності тощо.

           В особистому портфоліо можна розмістити результати професійного тестування і лист самооцінки професійних умінь і навичок.

Цікавим, на мою думку, є тематичне портфоліо (приклад портфоліо Галини Симоненко найкраще характеризує його можливості для представлення певної теми).

Тематичне портфоліо може включати в себе:

- план (структуру, схему) занять або розробки теми;

- пояснювальну записку, де наводиться коротка інформація про автора, форму подання матеріалу і т.д .;

- обгрунтування теми (предметного курсу), своє бачення даної теми, яких результатів очікуєте;

- програму курсу (плани, технологічні карти або розробки уроків, бібліотечних занять);

- роботи читачів (анкети, тести, відгуки на конкретний урок, відгуки на літературний твір, малюнки);

- самоаналіз проведеної роботи;

- фактографічний матеріал по темі (списки літератури, копії статей, схем і т.д.);

- відгуки колег, викладачів на відвідані ними заняття (якщо це шкільна бібліотекая. або бібліотека внз);

- бібліографію, огляд джерел;

- презентаційні матеріали (мультимедіа, презентація, веб-сайт, блог, книга, публікація тощо);

- підведення підсумків, визначення перспектив.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПОРТФОЛІО

         Справа в тому, що бібліотекарі, які вже мають досить великий стаж роботи, напевно накопичили достатню кількість різноманітних папок з власними добірками, розробками заходів, виставок, рекомендованої бібліографії, досліджень тощо. Досвідчені бібліотекарі також мають в своєму багажі дипломи, грамоти, сертифікати. Ці всі матеріали - і є складові портфоліо. Треба тільки відібрати головне, зробити акценти і привести  елементи до системи.

     Таким чином, алгоритм формування портфоліо такий:

- визначити мету створення портфоліо;

Залежно від мети визначте тип і вид вашого портфеля досягнень - простий або комплексний, особистий або тематичний.

- визначити, що ви збираєтеся включити до вашого порфоліо;

- змоделювати структуру (розділи, підрозділи тощо);

Це ваш портфель досягнень, і його зміст визначаєте тільки ви. Пам'ятайте одне - не можна обійняти неосяжне. Рекомендується створювати портфоліо за останні 3-5 років, але, якщо ви маєте дипломи, грамоти регіонального, або міжнародного рівня, то за 10-15 років також можливо це робити.

- визначити форму  порфоліо: друкований варіант (файлова тека з матеріалами), або електронний варіант (можливо портфоліо-сайт, портфоліо-блог). Можливо і поєднання двох варіантів;

- визначити хронологію представлення матеріалів.

У прямій хронології - для показу прогресу і професійного зростання або в зворотному - для демонстрації останніх результатів? Або ви розподілите матеріали за видами: в частині для документів - дипломи, грамоти, сертифікати, посвідчення, довідки, свідоцтва; в частині для робіт - проекти, програми, конкурсні роботи, публікації, виступи, сценарії, відгуки, рецензії і т.д .; або за рівнями: вузівський, районний, муніципальний, регіональний тощо.

- скласти перелік матеріалів кожного розділу;

- визначити місце зберігання портфоліо.

Варіанти ви обираєте самі. Найбільш розширений варіант для себе, все найбільш важливе - для адміністрації. Якщо портфоліо має електронний варіант, ви можете розмістити його в інтернеті і відкрити доступ як для всіх користувачів, так і вибірково. Якщо портфоліо зберігається у вас у кабінеті - ви можете формувати його документами-оригіналами, якщо в іншому місці - краще надати копії.

- написати пояснювальну записку, або коментар до портфоліо;

- визначити, як ви будете представляти своє портфоліо, тобто форму презентації - доповідь, відеопоказ, мультимедійна презентація.

Про вимоги щодо оформлення порфоліо, його організацію, приклади і корисні посилання поговоримо наступного разу.

Дякую за увагу!

Буктрейлер. Наталія Гурницька "Багряний колір вічності"

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ на блозі «Бібліо Сумка»

Сумської центральної міської бібліотеки ім. Тараса Шевченка

·                     Сумська міська централізована бібліотечна система

·                     YouTube: Канал Сумської МЦБС

·                     Цитатник бібліографів

·                     Бібліотеки та науково-інформаційні центри України

·                     Українська бібліотечна асоціація

·                     Вибрані газети, інтернет-видання та інформаційні агентства

·                     Сумська ОУНБ

·                     БібліоСинергія

·                     Бібліотечний автобан

·                     Все про Європу в бібліотеках

Історична довідка про місто Суми

·         КатегоріяСУМИ І СУМЧАНИ

·         Дата12.07.2017

Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Історія будь-якого міста невід’ємна від історії країни. Заснування Сум пов’язане з подіями визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр. У різних джерелах наводяться різні дати заснування міста – 1651, 1652, 1653, 1655. Найвірогідніша з них остання. Саме в 1655 р. на місце нинішніх Сум прийшли на чолі з отаманом Г.Кондратьєвим переселенці з Київщини. Були зведені оборонні споруди, а у 1658 р. сформовано Сумський слобідський козачий полк, який очолив Г. Кондратьєв.

Історія роду Кондратьєвих – роду мужніх воїнів і щедрих благодійників – є частиною історії міста. Наприклад, син Герасима Кондратьєва – Андрій – брав участь у Кримському поході та Північній війні, з 1706 р. очолював Сумський слобідський полк і одночасно зводив храми. Перша кам’яна споруда в місті – Воскресенська церква – побудована за його сприянням. Продовжуючи славні традиції роду, у другій половині ХІХ століття Микола Кондратьєв, приятель великого російського композитора П. Чайковського, був першим опікуном Сумської Олександрівської прогімназії, на власні кошти спорудив при ній церкву. А місту подарував земельну ділянку з великим будинком, у якому розмістили міську думу, окружний суд і одну з пожежних команд. Згодом поряд було споруджено будинок Громадського зібрання (нині обласна філармонія), де проходили оперні вистави професійних і аматорських труп, концерти видатних музикантів-інструменталістів і вокалістів. Кожен сумчанин із вдячністю згадує Кондратьєвих – тих, хто заснував, боронив і прикрашав місто.

Плин життя Сум початку ХVІІІ століття змінили події Північної війни. З 26 грудня 1708 р. до 3 лютого 1709 р. у місті перебував Петро І разом зі своєю ставкою. Саме в Сумах ним була підписана низка маніфестів і указів, проведена військова нарада, рішення якої радикально вплинули на подальший хід війни. За переказами, мешканці міста за розпорядженням Петра І “урочисто та пишно” зустрічали Новий – 1709 – рік.

Мир на землі – запорука процвітання міста. Починаючи з 1710-х років, у Сумах розвиваються промисловість і торгівля. Виникли підприємства мануфактурного типу, щороку влаштовувалися два “великы” ярмарки, які тривали по 20-30 днів, і два “середні” – по 5-7 днів. На початок 80-х років нараховувалося понад 400 різних за фахом ремісників, а у 90-ті вже понад 700. Зростало й населення міста. Якщо в 1732 р. воно становило 7700 чоловік, то в 1773 р. – 9845.

Зростало й місто. У другій половині ХVІІІ століття було здійснено геодезичну зйомку та складено кілька планів. Будь-який план є своєрідним портретом міста, інколи дещо ідеалізованим. Генеральний план, затверджений у 1786 р., передбачав забудову Сум прямокутною мережею вулиць і кварталів. Саме у цей час було споруджено кілька будинків за проектами відомих архітекторів О. Паліцина та П. Ярославського – талановитого учня великого В. Баженова. За проектами Ярославського було зведено Покровську церкву (1783-1790) та одноповерховий кам’яний будинок «присутственных мест».

У другій половині ХVІІІ століття “державні перетворення” Катерини ІІ позначилися й на житті Сум. Так, у зв’язку з ліквідацією урядом козацького самоврядування Сумський козацький полк було реорганізовано на регулярну частину російської армії, а місто з полкового центру перетворилося спочатку на провінційне, а з 1775 р. – на повітове місто Слобідсько-Української губернії, перейменованої в 1835 р. на Харківську.

ХІХ століття для Сум стало добою оновлення та процвітання. Після пожежі в 1839-1840 рр. місто змінило своє обличчя – за генеральним планом 1845 р. А розквіт Сум як промислового та культурного центру в другій половині ХІХ століття пов’язаний з підприємницькою та громадською діяльністю І. Г. Харитоненка (1822-1891) – засновника славетної династії цукрозаводчиків. У 1888 р. в Сумах діяло вже 26 невеликих фабрик і заводів. Пізніше виникли машинобудівні підприємства – завод сільськогосподарських машин (1891), ливарний “Вулкан” (1893), “Сумські машинобудівні майстерні” (1896), останнє з яких нині є одним з гігантів сучасної промисловості України – ВАТ “Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе”.

Буремні події ХХ століття не обминули й місто над Пслом. Доленосні події – революція 1905-1907 рр., Перша світова війна, події жовтня 1917 р. та громадянська війна – відлунювали у провінційних Сумах. Стабілізація життя розпочалася лише в 1920-х роках. У 1923-1924 рр. запрацювали металообробні та машинобудівні заводи. Пожвавилося й культурно-мистецьке життя міста: відкрився історично-художній музей (очолив його Н. Онацький), Палац Пролеткульту, став діяти робітничо-селянський театр. На базі педагогічних курсів створюється спочатку педагогічний технікум, згодом – інститут соціального виховання.

Новий період в історії міста почався з утворення у 1939 р. Сумської області. Місто стало обласним центром – центром культурно-мистецького та економічного життя цілого регіону України.

Під час Великої Вітчизняної війни в окупованому фашистами місті діяла підпільна організація “Прапор” на чолі з Д. Косаренком. Суми були визволені 2 вересня 1943 р. частинами 167-ої, 232-ої та 340-ої стрілецьких дивізій 50-го стрілецького корпусу Червоної Армії, у зв’язку з цим їм було надано почесне найменування Сумсько-Київських.

Якщо друга половина 1940-х – 1950-ті роки в історії Сум, як і всієї країни, були роками відбудови, то 1970-ті стали роками перетворення міста на потужний промисловий і культурний центр. Місто зростало й оновлювалося. Його архітектурне обличчя вирізнялося оригінальністю з-поміж інших обласних центрів України. У тодішньому Радянському Союзі добре була відома продукція таких велетнів промислового виробництва, як заводи “Центролит” і “Електрон”, виробничих об’єднань СМНВО ім. Фрунзе, “Хімпром”, “Насосенергомаш”, “Сумизалізобетон”.Здобуття Україною Незалежності позначилося на всіх сферах життя Сум. На межі тисячоліть сумчани згадали про велику історичну спадщину міста. У 1997 р. відновлено зруйнований у 1918 р. пам’ятник І. Харитоненку роботи видатного російського скульптора О. Опекушина.

Протягом останніх років здійснюється робота по реставрації центральної частини Сум. Прикрашається місто й новобудовами, серед яких найвизначнішими є стадіон “Ювілейний” та легкоатлетичний манеж, що відповідають усім світовим стандартам. Тож недарма звуть Суми перлиною Слобожанського краю.